«Лікарям зв’язують руки»: новий протокол МОЗ викликав дискусію щодо доступності противірусної терапії

В Україні знову загострилася дискусія навколо доступності противірусного лікування. Причиною стало запровадження Міністерством охорони здоров’я оновленого протоколу медичної допомоги при грипі, який визначає перелік рекомендованих противірусних препаратів. На думку окремих фахівців, такі обмеження можуть звузити можливості лікарів у виборі терапії.

Найбільше занепокоєння викликає ситуація напередодні епідемічного сезону 2026/27, коли традиційно зростає кількість захворювань на грип, COVID-19 та інші гострі респіраторні вірусні інфекції. Критики нових підходів побоюються, що обмежений вибір препаратів та їхня недостатня доступність в аптеках можуть ускладнити своєчасне лікування пацієнтів.

На цю проблему звернула увагу заслужений лікар України, доктор медичних наук Ольга Голубовська. За її словами, нові нормативні вимоги фактично обмежують можливості лікарів призначати противірусні засоби, які не включені до затверджених стандартів лікування.

Експертка наголошує на важливості своєчасного початку терапії, особливо для пацієнтів із підвищеним ризиком тяжкого перебігу інфекції.

«Дуже багато хворих з дихальною недостатністю – минулий сезон грипу, я думаю, усі пам’ятають, який був тяжкий. Тому треба мати противірусні препарати в себе вдома», – радить лікарка.

Ольга Голубовська вважає, що проблема доступності противірусного лікування залишається актуальною вже не перший рік, а нові регуляторні рішення можуть додатково її загострити.

«Я не можу цього зрозуміти. Знову вийшов документ, де написано, що заборонено приймати противірусні препарати, якщо вони не регламентовані згідно зі стандартами. Лікар читає, що заборонено, і не буде вам призначати, будемо усі чекати, коли вже реанімація. Хоча всім відомо: лікувати що вірусні захворювання, що бактеріальні, треба з самого початку, а не з реанімації. Не знаю я, що з цим робити, тому ми проводимо таку роботу із населенням, щоб вони знали про проблему. Тому що, на жаль, міністерство нас в цьому не чує», – сказала Ольга Голубовська.

Який документ спричинив дискусію

Йдеться про наказ МОЗ №870 від 26 червня, яким затверджено уніфікований клінічний протокол первинної та спеціалізованої медичної допомоги при грипі.

Документ передбачає застосування трьох противірусних препаратів: озельтамівіру, занамівіру та балоксавіру марбоксилу. Саме ці діючі речовини включені до протоколу як засоби специфічної противірусної терапії грипу.

Критики такого підходу звертають увагу на положення статті 14-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», яка регулює застосування галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я. На їхню думку, нормативні вимоги можуть суттєво обмежувати можливості лікарів використовувати інші зареєстровані препарати. Водночас юридична оцінка можливості відступу від протоколу потребує врахування всіх чинних нормативних положень.

Окреме питання — фактична доступність рекомендованих лікарських засобів.

За наведеними в матеріалі даними онлайн-сервісів пошуку та бронювання ліків, занамівір і Ксофлуза — препарат із діючою речовиною балоксавір марбоксил — на момент перевірки були відсутні в українських аптеках.

Водночас озельтамівір залишався доступним для придбання. Його вартість розпочиналася приблизно від 400 грн за упаковку з 10 капсул.

Для порівняння, інші зареєстровані в Україні препарати, які не увійшли до зазначеного переліку, пропонувалися за нижчими цінами. Зокрема, Флавовір із діючою речовиною протефлазід коштував від 248,88 грн за флакон, а Гропринозин, що містить інозин пранобекс, — від 298,44 грн за упаковку з 20 таблеток.

Однак вартість і наявність препарату в аптеках не є підтвердженням його клінічної ефективності. Призначення противірусної терапії має враховувати показання, доказову базу та індивідуальні особливості пацієнта.

Дискусія щодо противірусної терапії триває ще з часів пандемії

Суперечки навколо переліку противірусних препаратів, рекомендованих для лікування респіраторних інфекцій, виникали й раніше. Особливо гостро це питання обговорювали під час пандемії COVID-19, коли медична спільнота шукала ефективні підходи до лікування нового захворювання.

Ольга Голубовська нагадує, що на початку пандемії можливості застосування специфічної противірусної терапії були обмеженими, а включення нових препаратів до клінічних протоколів потребувало часу.

На її думку, надмірно жорстке нормативне регулювання може створювати додаткові труднощі для лікарів, особливо під час лікування пацієнтів із тяжким перебігом інфекцій.

«Я питаю: хто відповість за всі ці кладовища хворих? Зараз всі роблять вигляд, що нічого не було. Та це ж не просто страшні речі, це жахливі речі, коли лікарю, який розуміється на інфекційному процесі, забороняють лікувати вже тяжких хворих», – сказала вона в ефірі студії «Кабінет експертів».

Одним із прикладів тривалої дискусії навколо противірусних препаратів стала історія лікарського засобу Протефлазід.

Навесні 2020 року Національна академія медичних наук України звернулася до уряду з пропозицією розглянути можливість включення цього вітчизняного препарату до протоколів лікування COVID-19.

У відповідному зверненні президент НАМН України Віталій Цимбалюк зазначав, що препарат має потенційну активність щодо SARS-CoV-2 та може становити інтерес для подальшого дослідження й застосування на ранніх етапах захворювання.

Однак пропозиція не отримала підтримки МОЗ. Водночас у публічному просторі розгорнулася дискусія щодо наукового обґрунтування застосування Протефлазіду при коронавірусній інфекції.

Зокрема, колишня очільниця Міністерства охорони здоров’я Уляна Супрун критично висловлювалася щодо використання противірусних препаратів без належного підтвердження їхньої ефективності та поставила під сумнів обґрунтованість окремих рекомендацій.

Згодом Антимонопольний комітет України наклав штраф на виробника Протефлазіду у зв’язку з претензіями до достовірності поширюваної інформації про препарат.

Виробник не погодився з рішенням регулятора та оскаржив його в судовому порядку. Судовий спір завершився на користь виробника, однак юридичні рішення щодо рекламних тверджень слід відокремлювати від оцінювання клінічної ефективності препарату.

Ця історія стала одним із прикладів ширшої дискусії про те, як мають формуватися клінічні протоколи, якими критеріями слід керуватися під час включення препаратів до стандартів лікування та як забезпечити пацієнтам доступ до необхідної терапії.

Статистика захворюваності та питання вакцинації

Попри завершення пандемії COVID-19, коронавірусна інфекція залишається одним із факторів ризику для здоров’я населення. Як і сезонний грип, вона може спричиняти тяжкий перебіг захворювання, особливо серед людей старшого віку, пацієнтів із хронічними хворобами та осіб з ослабленою імунною системою.

За даними щодо попереднього епідемічного сезону, в Україні з діагнозами COVID-19 та ГРВІ, включно з грипом, було госпіталізовано 126 899 людей. Серед них майже 70 тисяч становили діти.

Також протягом сезону зареєстровано 199 летальних випадків: померли 187 дорослих і 12 дітей.

У МОЗ звертають увагу, що серед померлих не було осіб, які отримали відповідні профілактичні щеплення. Відомство продовжує наголошувати на важливості вакцинації як одного з основних способів профілактики тяжкого перебігу грипу та COVID-19.

Водночас питання доступності вакцин також залишається актуальним.

За інформацією, наведеною на початку жовтня, вакцини проти грипу на той момент були відсутні в українських аптеках. Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко раніше повідомляв, що протягом епідемічного сезону 2026/27 в Україні планується забезпечити доступність 400 тисяч доз протигрипозних вакцин.

Проте навіть за умови надходження запланованих обсягів питання достатності вакцин для всіх охочих залишається відкритим.

На тлі сезонного зростання захворюваності особливого значення набувають своєчасна діагностика, вакцинація, доступність лікарських засобів і можливість лікарів обирати лікування відповідно до клінічних потреб пацієнта та чинних медичних стандартів.

Дискусія навколо оновленого протоколу МОЗ демонструє необхідність пошуку балансу між доказовістю медичних рекомендацій, нормативним регулюванням і реальною доступністю лікування для українських пацієнтів.